Складний шлях Австралії до незалежності був наповнений радикальними політичними та соціальними реформами, які зрештою призвели до повної незалежності нашої країни 3 січня 1986 року. До цієї віхи Австралії вже було надано власний уряд, власного главу держави, і свої закони. Однак до цього прогресу він завжди був частиною Британської колоніальної імперії та резиденцією Британської монархії.
Основа руху за незалежність: Федерація та Конституція
Організація австралійських колоній
Рух до незалежності розпочався наприкінці 19 століття, коли шість британських колоній були об’єднані в Австралійську Співдружність, як це визначено Конституцією Австралії. Це стало відомо як «Австралійська федерація». Процес «федерації» значною мірою керувався світоглядом окремих колоніальних лідерів того часу; більшість з яких були незадоволені відсутністю автономії, наданої британським урядом, і взяли справу у свої руки. Після кількох років політичної кампанії в 1899 році відбувся референдум, і Конституція Австралії була схвалена колоніями, а згодом і британським урядом.
Боротьба за право представляти себе
Шлях до окремого представництва був зовсім не простим. Австралійські політики постійно домагалися автономії від Британії, намагаючись зберегти з нею почуття солідарності. У заявці на представництво було запропоновано будівництво австралійської столичної території та спеціальної столиці. Ця ідея зустріла опір багатьох членів британського парламенту, тому на її реалізацію знадобилося кілька років. Незважаючи на цю незначну перешкоду, нова федеральна структура змогла зробити більшу частину прогресу самостійно.
Остаточний успіх нової столиці був великою перемогою для представництва Австралії, і це означало, що в Австралії не можна приймати закони без схвалення представників нації. Нові закони означали більшу автономію для Австралії, причому одним із перших законів був Закон про австралійське громадянство в 1949 році, який надавав тим, хто живе в колоніях, повні права громадян згідно з британським законодавством.
Перший крок до незалежності: прапори
Відокремлення Австралії від Великобританії також виражалося в різних прапорах, які представляли націю. У 1901 році «австралійський червоний прапор» був затверджений як прапор Австралії. Протягом більшої частини 1940-х років він був прикрашений Юніон Джеком, а потім був вдосконалений до поточної версії синього кольору з білою зіркою, яка використовується й сьогодні. Новий прапор став важливою віхою на шляху до здобуття Австралією незалежності, як і зміни дизайну з того часу.
День нації: День Австралії
Третє січня також було оголошено «Днем Австралії» як день вшанування незалежності нації та її унікального характеру. З тих пір цей день став традиційним святом для всіх австралійців, з різними церемоніями та пам’ятними датами, що відбуваються в цей день щороку.
Акт про Австралазію 1986 року
У той час як Співдружність Австралії було проголошено в 1901 році, саме «Акт про Австралазію» 1986 року усунув останні сліди юридичної залежності від британців. Цей акт, на який тоді було надано королівську згоду, усунув усі аспекти, які пов’язували Австралію з Великобританією, включаючи вимогу до британських офіційних осіб підписувати всі конституційні документи Австралії. Це зробило Австралію юридично незалежною нацією з повними правами та свободами діяти автономно. Саме цей акт став визначальним моментом для отримання суверенітету Австралії від Сполученого Королівства.
Наслідки руху за незалежність
З моменту здобуття незалежності Австралія зростала і процвітала як нація, обираючи власних лідерів і запроваджуючи низку соціальних та економічних реформ. Країна також розвинула міцні двосторонні зв’язки з Великобританією, спостерігаючи постійний потік еміграції, туризму та освітнього обміну між двома країнами.
Австралія також отримала міжнародне визнання своєю різноманітністю та інклюзивністю, регулярно потрапляючи в першу десятку Глобального індексу миролюбності та є лідером у галузі прав людини – те, що є прямим результатом її поступового, але наполегливого руху до незалежності.
Вплив на вплив монархії
Австралія все ще зберігає сильне почуття лояльності до британської монархії, коли королева є главою держави, а генерал-губернатор представляє королеву в Австралії. Однак після здобуття державою незалежності вплив монархії значно зменшився. Це можна побачити в тому, що нація відокремила главу держави від його ролі в парламенті та дозволила обирати прем’єр-міністра без схвалення британського уряду.
Це також можна побачити в постійному просуванні нацією політики, яка суперечить політиці монархії. Наприклад, Австралія була одним із перших, хто прийняв одностатеві шлюби, і нація вже проголосувала «за» в опитуванні 2017 року, незважаючи на думку королеви з цього приводу.
Роль імміграції в досягненні незалежності Австралії
Імміграція відіграла важливу роль у русі за незалежність Австралії. Це сталося тому, що це дозволило людям із різним походженням і культурою зробити власний внесок у розвиток і процвітання нації. Без імміграції багато реформ або прогрес, які ми маємо сьогодні, були б неможливими.
Крім того, іммігранти, які прибули з Британії та з інших країн, принесли з собою власну культуру та звичаї, які зміцнили різноманітність нації та створили платформу для подальших реформ. Саме завдяки змішуванню культур Австралія змогла знайти власну унікальну ідентичність у процесі свого просування до того, щоб стати повністю самоврядною нацією.
Роль освіти в досягненні незалежності Австралії
Іншим ключовим фактором у просуванні нації до незалежності була роль освіти. Освіта забезпечила австралійцям основу для вивчення історії своєї нації та пошуку сил для боротьби за власну автономію. Незважаючи на те, що формальна освіта була отримана з Великої Британії, її використовували як платформу, щоб дізнатися більше про країну та отримати знання для створення чогось нового та унікального.
Зараз австралійська система освіти досягла такого рівня, коли нація здатна визначати, яким знанням навчають її громадяни, а також бути більш грамотною та обізнаною з проблемами, які їх оточують. Це, у свою чергу, дозволило посилити прихильність до прогресу нації та полегшило розробку політики, яка штовхнула націю далі до незалежності.
Роль технологій у досягненні незалежності Австралії
Технології також були важливим фактором у русі Австралії до незалежності. З розвитком технологій зростала і здатність нації спілкуватися зі світом. Тоді австралійці були більш пов’язані з новинами та могли сформувати кращу думку щодо проблем, які їх оточували, зокрема щодо питань автономії та незалежності.
Технологія також дозволила нації стати більш зв’язаною зі світом за допомогою супутникових технологій, полегшивши доступ до інформації з усього світу. Цей зв’язок також дозволив країні розвинути міжнародну присутність, уклавши більш глобальні торговельні угоди з іншими країнами.
Роль ЗМІ в досягненні незалежності Австралії
ЗМІ відіграли вирішальну роль у забезпеченні незалежності Австралії. Надаючи нації інформацію та докази, засоби масової інформації дозволяли громадськості сформувати думку з цього приводу та дозволяли новинам поширюватися швидко й далеко.
Засоби масової інформації також відіграли важливу роль у формуванні та комунікації політики, яка була створена напередодні незалежності. Без засобів масової інформації громадськість і уряд залишилися б не обізнаними щодо прогресу та реформ, які відбуваються для забезпечення автономії Австралії.
Роль активістів у досягненні незалежності Австралії
Нарешті, ми не повинні забувати про роль активістів у просуванні нації до незалежності. Вони невпинно працювали над тим, щоб прагнення нації до незалежності було належним чином представлено в політичному процесі.
Активісти зіткнулися не лише з політичною опозицією, але й з фізичними погрозами проти них та їхніх сімей через їхню участь у кампанії. Вони постійно розширювали межі та були невблаганними у своєму прагненні нарешті забезпечити повну незалежність Австралії.
