Довгий час гомосексуалізм стикався з моральною та релігійною стигмою, що робило його предметом табу для дискусій і дебатів. Історія також свідчить про те, як одностатеві стосунки широко засуджувалися та вважалися гидотою природи. Однак останніми роками різні країни світу побачили світ і прагнули легалізувати гомосексуалізм. Сьогодні понад сімдесят країн у всьому світі легалізували одностатеві стосунки, причому більшість із цих країн переосмислюють традиційне тлумачення шлюбу як союзу між одним чоловіком і однією жінкою. Однак Велика Британія була в авангарді цієї еволюції, її історія законодавства щодо ЛГБТК налічує близько чотирьох десятиліть.
У 1967 році уряд Великої Британії прийняв Закон про сексуальні злочини, який декриміналізував гей-секс між двома дорослими особами віком від 21 року за згодою наодинці. Однак цей ранній законодавчий акт викликав серйозну реакцію з боку консервативних релігійних і політичних партій, а також активного руху, який прагнув захистити традиційні цінності. Незважаючи на глибоку опозицію, у 1986 році закон став постійним.
28 липня 2005 року у Великій Британії було прийнято знаменний закон, відомий як Закон про цивільне партнерство. Цей закон, який був схвалений королевою Єлизаветою II, надав громадянським партнерствам ті ж права, що й гетеросексуалам, які перебувають у шлюбі, включаючи право власності, податкові та пенсійні пільги. Крім того, партнери цивільного партнерства отримали права, яких не мали рідні подружжя, наприклад право спільного усиновлення дітей.
У 2013 році парламент Великобританії вніс зміни до свого законодавства, дозволивши гомосексуальним парам одружуватися відповідно до Закону про шлюб (одностатеві пари), прийнятого того ж року. Зміни в законодавстві виявились революційними, дозволивши одностатевим парам користуватися всіма правами, обов’язками та обов’язками, які супроводжують гетеросексуальні шлюби, включаючи можливість для одностатевих партнерів отримати доступ до послуг з абортів в Англії, Уельсі та Шотландії. Після цього лідери Англіканської церкви зруйнували ще одну давню традицію, публічно дозволивши одностатеві вінчання в церкві, якщо це відповідає вченню Церкви.
LGBTQ Victory Fund, незалежна організація, яка підтримує та просуває відкрито ЛГБТК-людей на чільні посади в державних установах, відзначила цей прогресивний крок, зазначивши, що «Велика Британія вже давно є маяком надії, коли мова йде про права ЛГБТ, і цей момент демонструє, що навіть у народу з глибокими традиціями можливий прогрес»
Прийняття гомосексуалізму у Великій Британії набуло популярності в останні роки, підтримуючись антидискримінаційними кампаніями, популярною культурою, стрімкою підтримкою молодого покоління та, що найважливіше, політичними ініціативами. Недавнім прикладом є те, як колишній прем’єр-міністр Девід Кемерон оголосив про програму помилування тисяч помилуваних геїв і бісексуалів, які були засуджені до того, як одностатеві статеві стосунки були декриміналізовані в Англії та Уельсі.
Цивільні товариства
Закон про цивільне партнерство 2004 року — це акт парламенту Великобританії, який юридично визнав цивільне партнерство (одностатеві союзи) між особами віком від 16 років з 5 грудня 2005 року. Він дозволяв одностатевим парам реєструвати свої стосунки та набувати права цивільного партнерства, що у багатьох аспектах подібні до шлюбних прав.
Хоча цивільне партнерство має певні відмінності від подружніх пар, вони мають багато однакових атрибутів. Вони дозволяють парам однаково юридично захищати їхнє партнерство з точки зору прав власності, допомоги та пенсійних прав. Це також виключає справи, пов’язані з утриманням, питаннями спадщини та позови про порушення обіцянок.
Закон пройшов довгий шлях у наданні парам офіційного визнання та захисту їхніх стосунків. Це також дало їм можливість приймати екстрені рішення, такі як рішення щодо охорони здоров’я та освіти від імені свого партнера, а також можливість переглядати та затверджувати волю партнера.
Але навіть з усіма законними правами, які надає цивільне партнерство, важливо зазначити, що в цьому партнерстві існують лише заздалегідь визначені права, надані парі, і що вони не можуть порушувати чи скасовувати певні існуючі закони.
Гей-консультація
Легалізація гомосексуалізму призвела до зняття багатьох соціальних і правових обмежень, які були накладені на геїв і лесбіянок, однак це також створило більше проблем для цієї групи. Однією з таких проблем є дискримінація. Незважаючи на прийняття законів і заходів, які захищають людей від гомофобної дискримінації, вона все ще існує і продовжує залишатися проблемою для багатьох гомосексуалістів.
У результаті багато геїв і лесбіянок звернулися по допомогу у вигляді консультацій. Гей-консультування – це вид психотерапії, спрямований на надання підтримки та розуміння людям, які ідентифікують себе як ЛГБТК. Він також надає терапевтичні інструменти, які допоможуть їм вирішити такі проблеми, як дискримінація, залякування, стрес, низька самооцінка, тривога та депресія.
Основним напрямком цього типу консультування є створення простору неосудного прийняття для самопізнання та дослідження. Йдеться про те, щоб допомогти людям розвинути здоровий образ себе та зрозуміти, наскільки їхня сексуальність є частиною їхньої індивідуальності та є чимось, що варто відзначати.
Гей-консультації також корисні для пар, які розглядають довгострокові зобов’язання та шлюб. Це допомагає їм у таких питаннях, як спілкування, виховання дітей, секс та інтимні стосунки, а також допомагає їм розвинути розуміння та оцінку різноманітності їхніх стосунків.
ВІЛ та СНІД
Легалізація гомосексуалізму у Великій Британії також призвела до Руху за визволення геїв, який відіграв важливу роль у підвищенні обізнаності щодо проблеми ВІЛ та СНІДу.
Чоловіки-геї мають значно вищий ризик зараження ВІЛ, ніж інші групи населення через ВІЛ-позитивну популяцію серед гей-спільноти та відсутність належної освіти та порад щодо практики безпечного сексу. У 2008 році повідомлялося, що геї в три рази частіше заражаються ВІЛ, ніж гетеросексуали.
З метою зниження рівня інфікування ВІЛ серед гей-спільноти було започатковано низку кампаній, які передбачають безкоштовне цільове тестування на ВІЛ та консультування щодо зниження ризику. Ці кампанії також включають уроки сексуального здоров’я, забезпечення презервативами та бар’єрними методами, як-от зубні греблі, щоб знизити ризик інфікування.
Благодійні організації з ВІЛ та СНІДу також відіграють важливу роль у наданні інформації, підтримки та консультацій тим, хто постраждав від ВІЛ та СНІДу. Благодійні організації, такі як Terrence Higgins Trust, Aid for AIDS та Body and Soul, надають емоційну та практичну підтримку та вказівки людям, які живуть із ВІЛ чи СНІДом, постраждали від них або знаходяться під загрозою інфікування.
Дискримінація
Незважаючи на легалізацію гомосексуалізму, ЛГБТ продовжують стикатися з дискримінацією в різних умовах. Це стало головним каменем спотикання для ЛГБТ-спільноти на шляху повної інтеграції в суспільство.
Дискримінація, яку зазнають члени ЛГБТ-спільноти, може варіюватися від жартів і образ до дискримінації в освіті, працевлаштуванні чи охороні здоров’я. Ця форма дискримінації може призвести до депресії, низької самооцінки та навіть суїцидальних думок. Це також може вплинути на членів ЛГБТ-спільноти з точки зору їхнього фінансового стану, їхнього фізичного та психічного здоров’я, а також їх можливості доступу до ресурсів.
Важливо усвідомлювати дискримінацію, з якою стикаються члени ЛГБТ-спільноти, а також створювати для них безпечні місця для вираження своїх почуттів і поглядів. Роботодавці у Британії несуть відповідальність за створення безпечного та доброзичливого середовища для співробітників ЛГБТ та забезпечення дотримання ними Закону про рівність, який охоплює дискримінацію через сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність або самовираження.
Освіта
Освіта є важливим інструментом боротьби з укоріненою дискримінацією та упередженням, з якими стикаються члени квір-спільноти. Було б корисно включити інформацію про ґендер і сексуальність у шкільну програму, а також надати відповідні ресурси та матеріали вчителям, щоб гарантувати, що ці теми викладаються в безпечному та безосудливому середовищі.
Створення безпечного простору для розмов про гендер, сексуальність та ідентичність у навчальних закладах є важливим для нормалізації цих тем і сприйняття та розуміння. Це створить інклюзивне шкільне середовище, де всі учні, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, зможуть почуватися в безпеці залишатися собою, не боячись дискримінації.
Такі організації, як Stonewall, працюють над створенням інклюзивних ресурсів для навчальних закладів, які містять вказівки щодо того, як зробити школи більш привітними для студентів і персоналу ЛГБТ. Інші НУО також проводять навчання для викладачів, надаючи їм інструменти для підтримки та захисту ЛГБТ-студентів від дискримінації.
Висновок
Очевидно, що Великобританія пройшла довгий шлях у легалізації гомосексуалізму, але боротьба з дискримінацією та стигмою триває. Освіта, допоміжні послуги та правовий захист — усе це найважливіші кроки для забезпечення безпечного інклюзивного середовища для квір-спільноти.
